Період раннього дитинства є важливим етапом у становленні та
розвитку особистості. Цей період завершується кризою трьох років.Дитина росте й
розвивається, а отже змінюється її ставлення до предметів, самих батьків і
їхніх вимог та правил.
Третій рік життя називають критичним через системні зміни у
психіці дитини, новий етап у формуванні її особистості, а не через зрослу
вередливість. Зміни в поведінці дитини є лише зовнішнім проявом глибинних перетворень.
Батьки
мають розуміти ті
зміни, які з ним відбуваються, і приймати їх як обов’язкову умову його
зростання.Це спричиняє появу нового ставлення дитини до дорослих і до самої
себе, яке полягає у тому, що дитина:
·
порівнює себе з
дорослими;
·
прагне наслідувати
дорослих у поведінці, діях;
·
намагається
реалізувати прагнення «бути дорослим»;
·
демонструє свою
самостійність і незалежність;
·
протиставляє власні
бажання вимогам дорослого.
Трирічна дитина переживає становлення маленької особистості. Цей
етап болісно переживає не тільки вона сама, але і батьки, які губляться в
здогадах, чим допомогти своєму чаду в цій ситуації. І хоча капризи трирічних
діток часто виводять батьків з себе, цей період обов’язково повинен бути в
житті вашої дитини, адже саме в цей період в дитині виникає прагнення до
самостійності і прояву сили волі.
Позитивні наслідки кризи 3 років:
- розвивається мова;
- дитина стає самостійним;
- встановлюються довірчі відносини з членами сім'ї;
- формується воля, гордість за досягнення
Пам’ятка для батьків, діти яких переживають
кризу трьох років
Варто:
·
підтримувати атмосферу
любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;
·
давати прості та чіткі
інструкції, що ними дитина може керуватись;
·
підтримувати і хвалити
за досягнення;
·
учити дитину основних
правил безпеки;
·
встановлювати розумні
межі поведінки і стежити за їх виконанням;
·
радіти розумовій
активності та сприяти її проявам у дитини;
·
приділяти дитині час і
забезпечувати можливості для розвитку її мислення;
·
пояснювати дитині, що
для чого робити, як робити тощо;
·
дозволяти дитині
виражати як позитивні, так і негативні емоції;
·
показати дитині різні
способи вираження своїх почуттів;
·
залишатися спокійним
під час спалахів гніву дитини — не поступатися, але й не зловживати владою;
·
називати почуття, що
їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання;
·
виражати своє
невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;
·
утримуватися від
суперечок про те, хто має рацію, а хто ні;
·
ставитися до дитини,
як до «чудової, надзвичайної трирічки».
Не варто:
·
конкурувати за владу з
трирічною дитиною;
·
вважати, що хороші
батьки — це ті, в яких дитина слухняна;
·
пригнічувати дитячу
активність і самостійність, карати за імпульсивність;
·
ставитися до дитини,
як до «жахливої трирічки»;
·
відмовлятися
встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;
·
очікувати забагато від
дитини, наче вона вже і справді доросла;
·
гадати, що дитина
гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;
·
соромити та ігнорувати
дитину.
Допомогти впоратися з кризою трьох років і направити виховання малюка в потрібне русло допоможуть сюжетні гри.
1. Гра
в магазин. Дитині відведіть
роль продавця, а батьки або старші діти – покупці. Коли малюк продає що-небудь,
йому важко розлучатися з річчю, віддавати комусь своє. Згодом він зрозуміє, що
річ йому повернуть назад, і буде просити пограти з ним в цю гру ще раз. Якщо
ваша дитина часто влаштовує істерики в супермаркетах, відправте до нього в
магазин ляльку-маму і ляльку-дочку. Нехай донька влаштує скандал, заспокоюйте
вередуючу ляльку разом з малюком.
2. Придумайте
малюкові «дуже важливу справу» – готування їжі для ляльок, будівництво будинку, створення
нової картини. Нехай малюк проявляє свою самостійність в грі, не варто
переривати його своїми порадами.
3. Посадіть
за стіл улюбленого іграшкового друга малюка. Нехай він постійно веде себе
неправильно. Разом виховуйте його. Покладіть його спати. Візьміть з собою на прогулянку.
Разом розбирайте поведінку пустуна – що він робить неправильно і чому так
робити не треба. Нехай малюк вчиться відрізняти хорошу поведінку від поганої.
Беручи на себе роль «вихователя» в грі, малюк і в житті буде вести себе
відповідно.
4. Разом
з дитиною робіть різні іграшки і вироби своїми руками. Цей творчий процес дозволить стати малюкові
більш посидючим.
5. Складайте
з дитиною казки. У віці трьох
років малюки люблять фантазувати. Нехай в казках будуть виховні моменти.
Дізнавайтеся разом один одного.
6. Ігри-драматизації
дозволять зняти прояв агресії. На роль негативного героя вибираємо дитину, котра виявляє
ознаки агресії. “Вовк дуже злий, він голосно гарчить, хоче налякати козенят
(пропонуємо дитині поричати). Сильно стукає в двері, тупотить від невдоволення
ногами “. За допомогою цих занять виганяємо агресію. Чим сильніше дитина
гарчить, стукає ногами, тим ефективніша ця вправа. Так само ці прийоми сприяють
розвитку акторської майстерності. Якщо в групі декілька чоловік проявляють
агресію, то залучаємо їх в гру. “Діти, до нас в групу прийшов Бармалей. Він
хоче забрати у нас всі іграшки, щоб ми сиділи на стільчиках і плакали. Давайте
виженемо його “. Пропонуємо “закидати” Бармалея мішечками з піском, грудочками
з вати. Це може бути іграшка або картинка.
7. Коригувати
негативні прояви можна через ліплення, тому що це пластичний матеріал, потім можна зліпити іншого
героя. “Давайте зліпимо лисицю, яка вигнала зайчика з хатинки. Вона у нас
вийшла зла, у неї хитрі очі, на лапках гострі кігті. Давайте змінимо сюжет
казки, зліпимо добру лисицю. Нехай вони живуть з зайчиком дружно, разом. А цю
лисицю ми виженемо. Зімніть пластилін, міцно будемо на нього натискати, щоб зла
лисиця скоріше пішла і з’явилася добра “.
Постарайтеся приділити
максимум уваги трирічному малюкові, але не будьте нав’язливі.
Немає коментарів:
Дописати коментар